Він був юн, про навколишнє життя знав ще дуже мало. Та й новий Токійський світ сильно відрізнявся від середовища, в якому він виріс. Мегаполіс виявився куди огромней, ніж він собі уявляв. Занадто великий вибір того, чим можна зайнятися, занадто незвично спілкуються один з одним люди, занадто швидко мчить життя. Через все це він ніяк не міг налаштувати баланс між собою і оточуючим. Але головне-в ті роки йому ще було куди повертатися. Сідаєш на Токійському вокзалі в Сінкансен -і через якихось півтори години прибуваєш внепорушний оплот гармонії і дружби. Туди, де час тече неспішно, і завжди чекають ті, перед ким ще можна відчинити душу. Про те, що це місце безслідно зникло, він дізнався на другому курсі, під час літніх канікул.